Жити треба спокійно, наскільки це можливо. Так, складно. Так, інколи здається неможливим. Але це важливо. Чому? Прочитайте цю статтю…
Якщо не реагувати на провокатора, не виявляти реакцій у відповідь, то в 90% він просто зіллється, тому що йому цікава саме ця гра. А якщо з ним не грають — то й увесь настрій сходить нанівець. Він швидко нагрівається, але якщо не підкидати дров, то він так само швидко і охолоне.
З життям так само. Поки реагуєш на ситуацію — вона давить тебе. А коли перестаєш реагувати, поступово відпускає. І це не дивно, адже якщо людина захоплена ситуацією, то перестає сприймати адекватно і холодно. Від того і здійснює дії, що тільки ще більше погіршують її становище.
Наприклад, грошей нема. Настрій падає, з’являється паніка та страх. Голова починає працювати тільки у бік виживання, повністю вимикаючи креатив, нібито через непотрібність. Людина біжить до контор і бере гроші, після чого проблем стає набагато більше. Або в депресію впадає.
А можна просто увімкнути тотальний спокій. Сісти та порахувати, скільки грошей залишилося. Розпланувати скільки можна витрачати. Не посоромитися, дістати банку з монетками, вони теж можуть стати у нагоді, щоб купити хліба чи макаронів. Дізнатися про місця, де роздають допомогу нужденним, зазвичай при храмах. Там зможуть дати продуктів і навіть щось із одягу. Соромитись і відмовлятися, коли стоїш на краю — не варто. Також можна трохи зайняти у найближчих родичів.
І з хворобами так само. Не важливо — буде здоров’я чи ні, чи піде хвороба, чи залишиться, головне — не віддатися їй повністю. Не втратити себе. Прийняти те, що відбувається, і жити з цим, щоб це стало нормою, а не постійним стражданням. Поки людина жива — вона багато на що здатна. І вона точно потрібна тут. А отже, треба жити, і жити СПОКІЙНО, наскільки це можливо.
І навіть з дітьми так само. Більше спокою — менше нервів. Чим спокійніший батько — тим спокійнішою стає дитина. Вона відчуває і налаштовується, адже ми всі соціальні істоти і не можемо не реагувати на загальне емоційне тло. Батьки у тотальному спокої — це добрі та адекватні батьки, які вчасно реагують та роблять правильні речі.
І у відносинах так само. Коли один спокійний, то другий теж. Усього одного спокійного та врівноваженого в сім’ї вистачить, щоб гармонізувати всіх інших. Коли один приходить засмучений, а другий одразу підставляє своє тверде, впевнене та спокійне плече — усі страхи та хвилювання розсіюються.