Одного разу до священика прийшла жінка і сказала:
– Ти два роки тому одружив мене з чоловіком. А зараз розведи нас. Я не хочу з ним більше жити.
– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик.
Жінка пояснила:
– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це вдома кожен день скандали.
Священик, здивувавшись, запитує:
– Причина тільки в цьому?
– Так, я не хочу жити з людиною, що володіє таким недоліком, – відповіла жінка.
– Розвести-то я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся ти додому, спечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери в будинку, і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок і обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик.
Ця жінка відправилася додому і, не відкладаючи, взялася за справу.
Зайшла до сусідки і сказала:
– Маріє, позич мені склянку води.
– У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?
– Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, – пояснила та жінка, і як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Після жінка вирушила до сусідки Асі, щоб попросити сіль.
– У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?
– Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення, – говорить та жінка, і не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
– Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Так, до кого ця жінка ні заходила, щоб попросити, від усіх чула скарги на своїх чоловіків.
Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священику і віддала зі словами:
– Спасибі тобі, спробуй мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розвести мене з чоловіком.
– Чому, що сталося, доню? – запитав священик.
– Мій чоловік, виявляється, кращий за всіх, – відповіла йому жінка.
