«Ми не обираємо часи, ми можемо лише вирішувати, як жити у ті часи, які обрали нас».
Джон Рональд Руел Толкін – видатний письменник, філолог і лінгвіст. Автор книг, написаних у жанрі «високого фентезі»: «Хоббіт, або Туди і назад», «Володар кілець» та «Сільмариліон».
Вражень юності йому вистачило ще й на те, щоб у майбутньому створити незвичайні описи природи Середзем’я. Навіть битви, в яких беруть участь його герої, — це посилання на ранній досвід письменника, адже «Хоббіт» та перші два томи «Володаря кілець» були написані до початку Другої світової:
«Для того, щоб повністю відчути тягар військової темряви, потрібно побувати під нею особисто, але через роки все частіше забувається, що бути схопленим війною в юнацькому віці 1914-го анітрохи не менш жахливо, ніж 1939-го і наступних років. 1918-го майже всі мої близькі друзі були мертві».
Незважаючи на те, що романи Толкіна вийшли ще в 30-х, успіх до нього прийшов лише в 60-х, коли фентезійна епопея “Володар кілець” була опублікована в США. Молодь, захоплена рухом хіпі та боротьбою за мир, побачила в книгах письменника втілення своїх ідей про силу кохання та красу світу без війни.
Ми вибрали кілька цитат із книг і листів Толкіна — наповнених справжньою мудрістю та здатних підтримати у скрутну хвилину.
«Якщо живеш пліч-о-пліч з драконом, будь-ласка, зважай на нього».
«Ми не обираємо часи, ми можемо лише вирішувати, як жити у ті часи, які обрали нас».
«…Зло пускає в хід величезні сили і з незмінним успіхом — та тільки марно; воно лише готує ґрунт, на якому пустить паростки несподіваного добра. Так воно відбувається загалом і в цілому; так воно відбувається з нашими власними життями…»
«Світ справді сповнений небезпек, і в ньому багато темного, але багато й прекрасного. Немає такого місця, де любов не була б затьмарена горем, але чи не стає вона від цього тільки сильнішою?»
«Поразка неминуче чекає лише на того, хто зневірився заздалегідь».
«Для малих, як і для великих, є справи, створити які вони можуть лише один раз, і в цих справах живе їхній дух».
«…Я нині не соромлюся «міфу» про Едем і не ставлю його під сумнів. Зрозуміло, ми не знайдемо в ньому тієї історичності, що в Новому 3авіті, який, по суті, — звіт свідчень сучасників, тоді як Книга Буття відокремлена від Падіння казна-скільки поколінь гірких вигнанців; але, безперечно, на цій нашій злощасній землі Едем ніколи існував. Всі ми про нього сумуємо, і всі ми безперестанку його прозріваємо; вся природа наша в кращому своєму, найменш зіпсованому прояві, у найлагіднішому і найлюдянішому, досі наскрізь просочена відчуттям «вигнання».
«Коли мудрі виявляються безсилими, допомога надходить від слабких».
«Книги, як і одяг, мають бути «на виріст» — принаймні книги повинні зростанню відповідати».
«Гординя, яка у важкий час відкидає і допомогу, і пораду, воістину безглузда і божевільна …»
«Я не вмовлятиму вас не плакати, тому що сльози — це не завжди погано».
“Але там, де все залежить від випадку, маєте нагоди і довіритися”.
«Будь-яка розгадана загадка здається потім напрочуд легкою».
