В цій статті психолог Анна Валентинівна Кір’янова пояснює, як важливо в житті людини вчасно вибрати та вчасно зупинитися.
Одна жінка відкрила квітковий магазин. І він почав процвітати. Приносити хороший прибуток. Покупці охоче платили за гарні букети. Гарного продавця вдалося знайти. І жінка задумала ось що: відкрити ще один квітковий магазин. Адже тоді грошей буде у два рази більше, правильно?
Вона взяла великий кредит, додала накопичені гроші від прибуткової торгівлі та магазин відкрила. А він виявився збитковим. Чи то місце невдале, то чи з продавцями проблема; але ще і поламки всякі відбувалися, квіти в’янули швидко, поруч конкуренти відкрили квіткову крамницю … Власниця магазину робила все, щоб виправити ситуацію і магазинчик оживити. Їй довелося весь прибуток від успішного магазину витрачати на пожвавлення другого, невдалого. А він далі занепадав! Витрати тільки збільшувалися.
В результаті жінка опинилася в боргах; а в колишньому прибутковому магазині почалися проблеми. Він ніби заразився невдачами від кволого і нежиттєздатного побратима. І теж почав працювати в збиток.
Може, нервовий і стомлений стан господарки бізнесу так вплинув, але через рік обидва магазини стали головним болем і глибокою ямою.
А все чому? Тому що власниця занадто захопилася процесом і оживляла безнадійно хворе і слабке за рахунок ресурсів живого і прибуткового. Треба було відразу зупинитися, як тільки стало ясно, що другий магазин збитковий! Але зупинитися важко. В результаті загинули обидва магазини, а жінка залишилася “на бобах” і з великими боргами. Вона не змогла вчасно вибрати й вчасно зупинитися.
Раніше в селянських сім’ях по жорстокому закону виживання кращі шматки віддавали міцному і здоровому нащадку. Зі зрозумілих причин – він повинен був потім працювати та утримувати всю родину. Це негуманно, але мова йшла про виживання. Бізнес – теж справа не дуже гуманна.
Не варто слабкому і нездатному співробітнику віддавати те, що заробляє своєю працею енергійний і здібний. І сподіватися, що це піде на користь підприємству. Не варто тягти проект, який приносить збитки та підгодовувати його за рахунок коштів від іншого проекту. Та й у стосунках не варто приділяти занадто багато уваги й енергії людям, які це не цінують і ніколи не платять добром за добро. Покращувати ці стосунки за рахунок інших, більш цінних …
Треба вибирати, інакше загинуть і пропадуть обидва варіанти. Живити одне за рахунок іншого означає втратити все. Не виходить, не йде, приносить тільки збитки та переживання – треба припинити «переливання крові», інакше загине і те, звідки ви черпаєте ресурси.
Вкладати треба туди, де є віддача. І без жалю закривати збитковий проект, поки енергія невдачі не поглинула все, що у вас є. Принцип простий: не треба годувати живим неживе. Віддавати енергію життя тому, що поглинає енергію без віддачі. З людьми все складніше, звичайно, але цей принцип працює.
© Анна Кір’янова
