З роками витримка збільшується, і, як хорошому спиртному напою, значно додає якості та вартості.
Коли тобі виповнюється тридцять п’ять з плюсом, друзі й знайомі починають делікатно заспокоювати, мовляв, з роками витримка збільшується, і, як хорошому спиртному напою, значно додає якості та вартості. Так, чорт візьми, вони мають рацію: чим більше вам років, тим більша у вас витримка.
Скільки проблем виникає в житті через те, що люди не вміють чекати! Не перетерпіти – з цим у наших жінок, як правило, перебір (їх всепрощення часом і зменшити не завадило б), а ось саме – почекати. Не розлютися, коли начальник відчитав. Не відповісти взаємністю, коли нахамили в магазині або в транспорті. Не дзвонити чоловікові, який не проявляє до тебе інтерес. Не поїхати через годину після сварки миритися до коханого, який сам же завинив. Не накричати у відповідь, коли чоловік перейшов на підвищений тон. І цих “не” так багато у жіночому житті, тому що, коли ти молода, то емоції та гормони ллються через край, а любові до себе мало.
Коли ти стаєш зрілою особистістю, навіть ті, кому вдавалося вивести тебе з себе, відзначають: “Ну, у тебе і витримка!”. А ти вже не знаєш, радіти цьому чи засмучуватися. Тому що, з одного боку, витримка – однозначно не ознака молодості, а, з іншого – іноді отримуєш неймовірний кайф від того, що вмієш керувати собою, що самодисципліна для тебе – не порожнє слово, і ти змогла її виробити.
У вашому житті, напевно, бувало або буває щось подібне … Написала одну гнівну смс, а потім хочеться ще вісім навздогін настрочити й все пояснити. Посварилася через телефон з кимось близьким, розпирає тут же передзвонити та висловитися до кінця, і дзвонити до тих пір, поки твій номер не заблокують. Хлопець не відкрив двері, будеш дзвонити у дзвінок до тих пір, поки поліцію не викличе. Відправила останній прощальний електронний лист, а потім ще три доповнення до прощального, а через два дні – одну мирову. Мамі все випалила, пішла з дому, повернулася на наступний вечір, бо вийняли квартиру – це не казка. Вирішила з чоловіком розлучитися, заявою в запалі пригрозила, а через день прийшла гроші на чоботи просити. Грюкнула дверима в кабінеті начальника, через пів години принесла заяву на звільнення, ніч проплакала і вранці погодилася на овертайм, щоб чужу роботу виконувати. Одним махом знищила усі свої попередні досягнення, втратила самоповагу і показала себе вкрай неврівноваженою особистістю. А уміла б зупинитися вчасно.
Припинити потік свідомості, коли в душі буря – дуже важко. Той, хто може в потрібний момент просто сказати собі: “Стоп!”, однозначно здатний виграти будь-яку війну і будь-яку партію.
Вибирати Вам, що вам допоможе: рахувати до десяти або до ста, множити у голові триста шістдесят п’ять на двісті сорок сім, рахувати всі навколишні предмети червоного кольору. Або розбити до біса свій мобільник, якщо рука так і тягнеться набрати номер. Або піти поревіти у ванній. Або вийти на вулицю та обійти свій район раз п’ятнадцять. Або віджатися від підлоги п’ятдесят раз. Або використати купу інших способів, які допоможуть привести себе до тями: повернути почуття власної гідності.
У житті кожного настає момент, коли ти розумієш, що твоє буде твоїм, і разом з цим приходить спокій. Ти починаєш ясно усвідомлювати, що кращий вибір може бути далеко не тим, який доля тобі підкидає зараз. Що якщо з якогось приводу хочеться плакати, то це варто робити відразу ж, але листи та смс відправляти лише вранці (якщо зі світанком на вулиці не наступить світанок в душі). Що за твоїми тридцятьма п’ятьма роками, будуть і тридцять шість, і тридцять сім … І життя не зупиниться: і чоловік гідний зустрінеться, і діти народяться, і робота буде по душі. Що вже про двадцять п’ять говорити, навіщо коней гнати?
Отже, вміти почекати – це майже головний секрет щастя. Не кидатися на перший-ліпший варіант, а взяти саме той, про який мріяла. Не ляпнути перше, що спало на думку і про що потім однозначно пошкодуєш, а сказати влучно, тонко і в точку – і отримати справжнє задоволення від того, що змогла витримати та потрапити в ціль. Тому що правильне рішення – це страва, яку найкраще подавати холодною.
Ви можете заперечити: “А що трапиться з емоційним інтелектом, якщо весь час пригнічувати емоції?”. Не пригнічувати, а усвідомлювати їх і управляти ними, відповідно, допомагати своєму мисленню. Рідкісні рішення, прийняті зопалу, бувають ефективними. Емоційний інтелект – це точно не істерика.
І, найголовніше, твоя витримка народжує повагу до себе. Це те, чого однозначно варто в житті навчитися.
