Кожному з нас доводилося придумати якусь чудову ідею, а потім в подробицях розповідати всім, кого ми знаємо. Наприклад, ви вирішили написати книгу, підготуватися до марафонського забігу, відкрити школу танців … І вам здається, що буде просто чудово поділитися планами з близькими людьми.
Дійсно, хіба ви не повинні повідомити про свої цілі близьким людям, щоб вони підтримали? Хіба це не здорово – розповісти навколишнім про майбутні проекти?
Хіба не варто максимально «візуалізувати» мету, щоб запустити механізм «закону тяжіння»?
Перш ніж робити це, подумайте! Дослідження говорять про те, що люди, що розголошують свої наміри, мають менший потенціал втілити задумане в реальність. Оголошуючи про свої плани, ви тим самим задовольняєте свою потребу в самореалізації, що частково позбавляє мотивації займатися найважчою частиною роботи.
Пітер Гольвітцер, професор Нью-Йоркського університету, вперше спробував розібратися в цій темі в книзі «Символічне самозаповнення».
Психолог згадує, що в 1933 році дослідники виявили, що якщо ми озвучуємо свої плани, і ці наміри визнають навколишні, то мозок автоматично починає сприймати їх, як уже реалізовані. Нехай навіть все залишиться на рівні розмов.
«Візьмемо мати, яка говорить про всі хороші речі, які вона планує зробити для своїх дітей – допомагати їм краще вчитися в школі, попрацювати з ними над поліпшенням результатів тестів, дати додаткову підготовку – в той час, як всі інші матері кивають на знак схвалення, – розповідає Гольвітцер. – Велика ймовірність того, що вона не зробить стільки, скільки могла б для досягнення цих цілей. Тому що, просто поділившись своїми чудовими планами з іншими, вона вже сприймається навколишніми, як ідеальна мама».
Вчений пояснює, що наміри виконують функції символу володіння бажаною ідентичністю. Це стає очевидним, коли людина заявляє про «цілі високого порядку». Наприклад, попрацювати над своєю фігурою, щоб зміцнити здоров’я, але не скинути вагу заради того, щоб влізти в літнє плаття.
Якщо ви плануєте вилікуватися від раку, схуднути або стати кращим батьком у світі, то краще особливо не розповсюджуватися про свої цілі. І вам краще тримати свій рот на замку не тільки для того, щоб не дратувати своєю балаканиною навколишніх. За словами дослідників, коли справа стосується цілей, пов’язаних з ідентичністю, тобто з прагненнями, визначальними, хто ми є такі, – схвалення намірів від навколишніх не завжди дає поштовх до їх реалізації.
Навпаки, серія експериментів довела: коли іншим стає відомо про наші плани, продуктивність знижується, тому що, коли ми озвучуємо мету, то починаємо відчувати «передчасне відчуття повноти».
Якщо ви відчуваєте труднощі з фінансуванням проекту і доводиться звертатися до громадськості за підтримкою, наприклад, за допомогою Facebook, то перш, ніж розкрити всі свої плани, необхідно все ретельно обміркувати. Тобто інформація про наміри повинна бути частиною довгострокової стратегії.
Чотири різних дослідження продемонстрували, що учасники, що зберігають плани в секреті, володіли великими шансами досягти мети в порівнянні з тими, хто про них оголошував і отримував публічне схвалення.
Вам може здатися дивною порада зберігати наміри в секреті, але спробуйте зробити це. Якщо ви, все ж, вирішили поділитися з кимось близьким, то хоча б не повідомляйте про це, немов ви вже всього досягли, типу: «Я збираюся відвідувати тренажерний зал, адже я вже придбав абонемент і купив спеціально для цього класні кросівки». Краще розкажіть про це так, ніби ви поставили перед собою мету «високого порядку» – з почуттям незадоволення. Наприклад: «мені необхідно скинути 10 кілограмів, так що надери мені дупу, якщо я цього не зроблю, добре?»
