Знаєш, що по – справжньому гідно та красиво?
Вірити в себе, коли тебе намагаються зруйнувати.
Стояти, не похитнувшись там, де інші морально вмирають.
Розправляти зламані крила через біль.
Тримати усмішку напоготові, немов кулі, щоб влучити в тих, хто чекає твоїх сліз.
Носити себе високо.
Відточуй характер.
І запам’ятай, – шість заповідей, які завжди виручають:
“Не скаржся. Не пояснюй. Не вір. Не бійся. Не проси.
І поважай себе настільки, щоб можна було закрити будь-які двері, ніколи не пошкодувавши про це.”
Це повинно бути в крові, як звіриний інстинкт.
Якщо гірко, сумно, нестерпно, – довір це ночі, музиці, келиху червоного вина і шкіряному блокноту, – нехай тільки їм буде дозволено знати, скільки довелося витримати.
Бережи честь. Тримай спину рівно. Довіряй гордості, – вона завжди виручає в останній момент.
Це ті самі війська, які ніколи не підводять.
І нехай повільно розриває на шматки зсередини, – особисте пекло, через яке ти йдеш зараз, пізніше стане силою, яскравим вогнем в очах.
Сльози, сумніви, слабкості, безсонні ночі проходять.
Мул осідає, залишається мудрість, метал в характері, який не дозволить зламатися, ніжність в серці, яка вже не для всіх, і бажання любити, – себе.
Не здавайся. Будуй нову Імперію з осколків, що впиваються в серце.
Красиво переживати свої драми – не просто перемога.
Це мистецтво. Це вищий пілотаж.
