Молись!
Молись за те, щоб якомога більше вечорів було в компанії з найріднішими…
Десь на березі океану, або біля затишного каміну… Коли в руках бокал з холодним вином, або горнятко з гарячим чаєм. Коли сльози від смішної історії, яку розповідали вже сотню разів. Коли мурашки від спогадів про тих, хто дивиться на нас зверху і точно усміхається…
Молись!
Молись за те, щоб пережити найщасливіші миттєвості! Щоб побачити кохані очі в момент, коли з’явиться нове життя! Щоб почути «дякую тобі за те, що ти є» – і заснути в міцних обіймах без жодного сумніву в чесності сказаних слів..
Молись!
За сотні прочитаних історій, від яких надто щемно стає на душі. За ті мрії, які загадувала в дитинстві – сильно-сильно зажмуривши очі. За переживання і спогади. За плани і довгоочікуване «я змогла». За сотні кілометрів, які зближують тебе з запахом дому.
Молись! Так тихо і віддано! За тих, хто щоночі молиться за Тебе!
Автор: Дарина Кравчук
