– Не за те, що живе одна.
– Не за те, що не заміжня і без дітей.
– Не за те, що був коханець – шишка з МОЗ.
– Не за те, що на сімейні заходи з’являлася лише тоді, коли треба їй, хоча запрошували на всі.
А за те, що мала нахабство вимикати домашній телефон, коли їй не хотілося ні з ким говорити. І підключила визначник номера при першій нагоді, і платила за нього. Ось же цяця, як це вона вибирає, з ким не говорити? А все було просто -у всіх відносинах тітка Шура себе любила більше всіх. І не хотіла нічого, що б заважало її комфорту.
Тужила? Шкодувала про свій вибір? О ні.
Померла в 93 роки, до 87 ходила з «дівчатами в баню», сама себе обслуговувала, три роки тому була статною високою жінкою з яскравим коротко стриженим волоссям. До 70 років їздила зі своїм одруженим коханцем в Крим. Гуляла по Сімеїзу і пила місцеве вино на набережній. Потім він помер, на жаль.
Освоїла радості інтернет-шопінгу. Щиро дивувалася, коли питали, чи купити їй продукти – зарозуміло перераховувала всі відомі їй сервіси доставки.
Стакан води не потрібен.
Урок нам усім – в усіх відношеннях цінувати і любити найбільше – себе.
Все інше – минуще.
Одні прийшли і одні підемо. Це не про тлін і самотність – а саме про найважливішу людину в нашому житті:
Я – в моєму житті. Ти – в твоєму.
Ірина Семенова
