Будь ласка, будьте уважні до своїх дітей, коли вони щось вам розповідають. Правила спілкування з дітьми і не лише читайте далі…
Психологи виділили 12 заборонених форм, шаблонів словесних батьківських реакцій на поведінку чи слова дитини. Пам’ятайте, читаючи цей список, про те, що всі ці «типові відповіді» є пряма протилежність так званому активному слуханню, єдиному виду спілкування між стривоженими чимось людьми, яке в психології та педагогіці вважається і називається психологічно грамотним. Все інше є психологічною безграмотністю та провокуванням перманентного конфлікту – аж до розриву будь-яких стосунків.
12 заборонених батьківських (і не лише батьківських) реакцій на адресу дитини (співрозмовника):
Автоматична відповідь №1. Наказ чи команда:
“Перестань”, “Замовкни”, “Спати”, “Щоб більше я цього не чула”, “Прибери”.
Коли дитина «не слухається», не виконує своїх прямих обов’язків або порушує заведений розпорядок дня, часто це означає одне: він хоче бути почутим у якійсь своїй проблемі. А нам, певна річ, і своїх проблем вистачає.
Автоматична відповідь №2. Загрози та попередження
«Якщо ти робитимеш ось це, то тоді я» та й інші фрази аж до «Дивись, як би тобі гірше не було».
Коли дитина чимось стривожена, загрози на неї не діють, а ще більше озлоблює. Він почувається «кинутим у біді» і це закінчується агресією на адресу батьків.
Автоматична відповідь №3. Лекції про мораль, проповідь, моралі.
Це всі розумні і корисні «релігійно-філософські максими» та істини (часто – дуже великі), які подаються дитині не вчасно. Спроба батьків з важливою міною на обличчі «вчити життя» своєї дитини, що переживає гострий напад «нещастя», небезпечні тим, що дитина стає нігілістом – вона починає тихо ненавидіти «мораль і моральність», і закінчиться це може тим, що дитина дійсно стає «аморальною».
Не знецінюйте заповіді добра, кидаючи їх дитині під ноги замість ласки та уваги.
Автоматична відповідь №4. Готові рецепти як вчинити, «безкоштовні поради».
“А ти піди і дай йому в морду”, “А ти піди і скажи вчительці”, “А ти не дружи з цими людьми”, “Я завжди в таких випадках чинила так …”
Цікаво, що дитина найчастіше САМА може дійти того ж рішення, яке і хотів підказати йому батько. Але ключове слово тут – сама. Однак у деяких ситуаціях порада батьків виглядає безпорадною і жалюгідною, і цілком справедливо відкидається дитиною з льоту.
Не давайте швидких порад, не розібравшись як слід у ситуації. Вам відомі далеко не всі обставини, а «вивудити» їх з дитини можна лише витративши кілька годин на довірчу бесіду.
Але навіть дізнавшись про всі обставини конфлікту – не давайте своєї поради. Дитина повинна сама сформулювати своє остаточне рішення.
Автоматична відповідь №5. “Логічні аргументи”.
«Я ж казав, що це буде так і так тому-то і тому-то».
Всі ми знаємо, як дратують спроби за допомогою бездоганної логіки довести нам, що ми вчинили безглуздо. Чиє педантичне перерахування аргументів на доказ того, що ми – ідіоти, ще нікого з нас не робило бадьорішим і впевненішим в собі.
Проте батьки люблять хизуватися «логікою» перед своїми нокаутованими життям дітьми.
Автоматична відповідь №6. Критика, яка часом доходить до прямих звинувачень.
Це ситуація, коли що б не трапилося – винна Ваша дитина. Дитина вийшла у двір і на подвір’ї його вдарив хуліган Петро… Хто винен? Петро? Це ви так думаєте!
А ось, що скаже «типові мати чи батько»: «Я скільки разів тобі говорила – не гуляй у цьому дворі. Але ти не слухаєш мати, ти вештаєшся десь ночами. Тобі начхати на моє здоров’я…»
Сина покинула дружина. Хто винен? Невірна-підступна? Це ви так думаєте!
А ось що каже типова мама: «Скільки разів я говорила тобі – навіщо вона тобі потрібна? Але ти не послухав матір…»
Автоматична відповідь №7. Похвала
Хоч це звучить дивно, але похвала – дуже небезпечна «солодкість». Психологи радять замість фраз «Ти – молодець», «Ти – гарна», «Ти – розумний», «Ти – сильний», говорити… про себе та про свої почуття. (У психології цей тип висловлювання називається “Я-висловлювання”.)
Кажіть: «Мені було так приємно, коли ти виступав на сцені», «Я така задоволена, пишаюся, рада»…
Чому?
Справа в тому, що похвала – це наркотик. Якщо дитина звикне чути «Ти – молодець», вона вимагатиме похвали постійно, працюватиме «за похвалу», як наркоман – за дозу.
У школі і потім – на роботі такі «захвалені» люди вічно напрошуються на «похвалу», чим, зрозуміло, дратують увесь колектив. Вони готові згорнути гори і підпалити тисячу ворожих фортець, аби почути: Ти у нас – молодець.
Не робіть дитині аддиктом (наркоманом) слова «Розумничка». Це дуже вульгарне слово з лексикону вульгарних взаємин.
Автоматична відповідь №8. Висміювання у «педагогічних» цілях.
Деякі браві батьки люблять припиняти дитячі істерики (як їм здається – невинним) піддражненням. А ще своїми дражнилками деякі батьки «привчають дітей до порядку».
«Витри соплі – висять до пупа», «Що губу відстовбурчив – і так велика». «Куди ти таку спідницю надягла, лякало ти, довговидне». Ви таке чули? А казали?
Сім’я – це не казарма, і тому гумор старшини недоречний щодо дитини. Не потрібно, щоб дитина почувала себе в рідному домі, як в армії.
Автоматична відповідь батька №9. Інтерпретації та «здогадки».
Гірше нема, коли хтось намагається здогадатися, чому нам погано і робить це незграбно, грубо і вульгарно. Тут погані обидва варіанти: і коли батько «попадає в крапку» своїм нетактовним здогадом і коли «маже» далеко повз справжню причину невеселого настрою. Дратують однаково обидва варіанти.
А наводить це все в результаті – до «замикання у собі». Бажаєте втратити свою дитину? Продовжуйте «здогадуватися», чому він прийшов додому такий сумний.
Автоматична відповідь № 10. Дізнання, довбання питаннями, випитування.
«Ти все маєш сказати своїй матері», «У тебе не повинно бути від матері жодних секретів». Так пестощами і вмовляннями, а потім і погрозами батьки намагаються «розколоти» свою дитину. Але куди їм до методів інквізиції? У відповідь вони отримують лише поспішно спрацьовану брехню. Саме так діти вперше вчаться брехати – адже не відстануть. Не відстануть, їй-богу.
Автоматична відповідь батька №11. Нещире співчуття.
Що таке щире співчуття? Це готовність слухати дитину довго. Готовність повністю відірватися від своїх справ і, якщо треба, то поміняти плани. Іноді це готовність – довго і терпляче слухати мовчання Вашої дитини. А будь-яку нещиру спробу поспівчувати видно відразу.
Автоматична відповідь №12. Ну і, нарешті, його величність Гумор.
І він буває шкідливий, так… Коли дитина потребує невідкладного розгляду її проблеми, не варто жартувати від нього навіть дуже дотепним і психотерапевтичним анекдотом.
Втім, багато з вищесказаного підходить не лише взаєминам батьків та дітей…
Автор Олена Назеренко.
