Одного разу перестаєш боятися холоду. Будь-якого холоду. Просто кутаєшся тепліше, і живеш далі.
І тебе стає неможливо зрадити, образити, заподіяти болю.
Все це трапляється, коли ти боїшся, а коли ні – не трапляється.
Тому що ти пройшов гірші варіанти, і тебе не здивувати нічим.
І ти розумієш, нарешті, що життя починається тільки тоді, коли перестаєш боятися.
Холоду, спеки, образи, гніву, втрат, засудження, пліток, ідіотів, розлук, самотності, зради, навіть смерті.
Тому що страх ще нікому і нічим не допоміг.
Відібрав по половині життя у всіх тих, хто боїться, а ось допомогти – не допоміг.
Відсутність страху відкриває тобі очі на те, що невдоволення тобою – проблема незадоволених, розчарування – розчарованих, критика – тих, хто критикує.
Ти тут взагалі ні при чому.
Тому що або діалог, або нехай «моноложуть» за спиною, від тебе подалі.
Я відмовляюся боятися, друзі мої.
Я вибираю жити.
Автор: Ліля Град
